Станіслав Ткачук. Новий світовий порядок. Чого чекати українській молоді?

За останні 7 років молодіжна політика в Україні помітно змінилась. Існує сотні молодіжних громадських організацій, створюються студентські ради, проводяться тренінги, стажування, курси лідерства.

При міських радах та облдержадміністраціях створюються молодіжні центри, які за логікою мали б впливати на виконавчі гілки влади в регіонах.

Дійсно, процеси децентралізації мають свої позитиви, але що криється під яскравою обгорткою “участі молоді в процесах державотворення”?

Перш за все варто відзначити, що більшість всеукраїнських молодіжних громадських організацій, які безпосередньо співпрацюють з органами місцевого самоврядування фінансуються із західних фондів.

Окрім надання фінансової допомоги наші організації отримують методики та рекомендації де прописані інструменти розвитку молодіжної політики.

І саме в цьому криється вся небезпека.

В офіційних документах, що регулюють діяльність молодіжних організацій з’являються такі словосполучення як “Захист ЛГБТ спільноти”, “рівність”( яка в умовах теперішньої Європи нагадує расизм по відношенню до самих європейців) та багато інших космополітичних ідей.

Днями президент США Джо Байден підписав меморандум “Про захист прав ЛГБТ” у світі. За різними джерелами окрім фінансування цих спільнот Байден передбачив чіткий термін (100 днів) для визначення рівня “захисту” та подальшій “боротьбі” з проявами несприйняття ЛГБТ. У випадку невідповідності стандартам даного меморандуму президент США обіцяє вводити санкції проти держав, які “не здатні” захистити права громадянських та політичних ЛГБТ-інститутів.

Очевидно, одним з інструментів нав’язування варто розглядати агенство з міжнародного розвитку USAID, яке “поширює демократію в світі від імені американського народу”. Бюджет відомства становить близько 27 млрд. доларів. Не важко здогадатись, що після крайніх заяв Байдена на пропаганду ЛГБТ відомство виділятиме левову частку коштів за рахунок зменшення фінансування більш важливих соціальних місій.

USAID має своє представництво і в Україні та проводить заходи починаючи з рівня об’єднаних територіальних громад і закінчуючи урядом та парламентом, відповідно можемо очікувати різке збільшення заходів системної пропаганди.

Наступ неомарксизму не обійшов осторонь українську молодь і розпочинається він на найнижчих ланках.

В цих умовах молодь, яка дійсно хоче брати участь в процесах керування державою, не усвідомлюючи того, потрапляє в лещата абсолютно не притаманних і чужих ідеологем, які атрофують почуття належності до української нації.

Україна – християнська держава з самобутніми традиціями та унікальною історією боротьби за збереження національної ідентичності і за збереження здобутків наших предків відповідаємо виключно ми – українська молодь.

Саме на нас лежить відповідальність збереження цінностей та культурних надбань України.

В Україні на противагу ліберальним організаціям, існує ряд правих сил, які мають усвідомити шкоду, яку несуть нам окремі лідери заходу. Фронт боротьби проти традиційних цінностей відкрито.

Для ефективного протистояння націоналісти, консерватори та християни повинні усвідомити, що це спільна загроза, яка торкається всіх без виключення. Важливим є координація дій між різними організаціями в боротьбі з громадськими та політичними ЛГБТ-інститутами. Цю проблему варто розглядати як комплекс, а не поодинокий “вкид” і боротись варто з нею так само, використовуючи комплекс заходів.

Звісно, що це лише один із багатьох епізодів, які вказують на те, що Лівацтво тільки набирає обертів і в подальшому варто очікувати як мінімум цензури, а як максимум політичного переслідування лідерів, які очолюють рухи протидії ворожій ЛГБТ-пропаганді.

В них фінансовий капітал і підтримка далеких від українства політиків у нас ідея та бажання змінювати.

Пам’ятаймо, що успіх нашого протистояння – це робота на перспективу. В цих умовах як мінімум маємо втримати той потенціал, що є сьогодні.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.